Олег Шанюк
Developer @ Circula
Сьогодні смартфон вже настільки стандартна річ, що ми перестали звертати на нього увагу. Навіть перестали чекати чи слідкувати за оновленням моделей – те що раніше було схоже на очікування публікою фінального футбольного матчу – сьогодні вже цілий бюджет маркетингових відділень виробників смартфонів. Полювання на увагу користувачів, необхідність доносити важливість кращої камери чи нового стандарту мережі, тощо. Іншими словами – телефон сьогодні елементарний стандартний елемент що постійно знаходиться у кишені людини – гаманець.
Цікаво, що багато людей користується телефоном саме так – придбав, поставив сім карту, увімкнув синхронізацію – отримав свої контакти, поклав у кишеню, і пішов займатися своїми справами. І це просто чудово! А також, це дає можливість виробникам при продуманому процесі виробництва отримувати переваги на ринку – окрім ціни, телефони мають якнайменше витрачати час людини – усі необхідні функції нині доведені до досить високих стандартів ергономіки та простоти у використанні. Деякою мірою навіть – універсальності. Адже ми маємо ту-ж саму клавіатуру набору номеру, що і 50 років назад на перших “кнопкових” телефонах
Більш сучасним стандартом стали додатки. Коли ми беремо телефон до рук – отримуємо стартовий екран з іконками додатків. Багато людей користуються ними по правилам за замовчуванням. Тобто – кожен новий встановлений додаток опиняється останнім у списку. З часом додатків стає більше – вони займають декілька “сторінок”. Іноді ми починаємо сортувати їх для зручності використання.
Існує багато підходів щодо організації “робочого простору” на екрані телефону. Найпоширеніший – листання екрану із додатками. Дехто для зменшення кількості екранів організовує додатки у папках – по типу – соціальні мережі, робота, спорт, подорожі, тощо.
Деякий час назад я зайнявся організацією додатків на своєму телефоні. Враховуючи специфіку моєї професійної діяльності, я маю досить багато додатків. За багатьма з них я слідкую з точки зору простоти їх використання, швидкодії, можливостей. Перша така спроба – організація у папки по типу. Цей підхід зменшив кількість заповнених сторінок на екрані телефону, що трохи спростило навігацію. Але я отримав і недоліки.
Так, складання всіх соціальних додатків до однієї папки призвело до об’єднання значка кількості повідомлень – тепер це сумарна кількість повідомлень у папці. Отже, соціальна папка почала “палати червоним” завжди – то твіттер, по мессенджер, то іще щось.
Необхідність моніторити статус, яка саме соціальна мережа потребувала уваги, призвели до зайвого заходу у “соціальну” папку. Зайві рухи.
Далі, з ростом кількості додатків, я помітив що деякі з них оновлюють свою іконку – змінюють колір, лого, і навіть назву. І такі зміни часто призводять до труднощів під час пошуку додатку в папках. Адже я звик до певного “шляху” щоб відкрити потрібний додаток: пролистати до потрібного екрану, далі зайти у папку “третю зліва, знизу” – і там перший додаток у другому ряду. Коли додаток оновлюється і змінює свою іконку – це викликає певний дисонанс – іноді навіть важко знайти такий здавалось жеж знайомий додаток.
Отже, підхід потребував удосконалень. І я почав шукати – що саме може спростити моє життя із телефоном. Так я знайшов для себе інший шлях – організація додатків за кольором.
Це призвело до декількох наслідків.
Перше. Якщо якийсь додаток “перефарбувався” – це тут же стає помітним, і до того ж, як правило, це означає ребрендинг бізнесу що стоїть за цим додатком. Чудова можливість роздивитися зміни, та перенести додаток у папку з відповідним кольором.
Друге. Назви папок перестали мати значення. Отже, можна використати текстові поля назв для власних цілей. Таким чином у у мене на екрані телефону вмістилися дві панаграми – англійська та українська абетка. Чудово, можна іноді розглядати тонкості системного шрифту.
Третє. Деяких кольорів більше, деяких менше. Довелося зробити вибір – чи ховати усі додатки у одну папку (і листати всередині папки), чи просто заводити додаткову папку для тих кольорів, яким однієї не досить. Я обрав другий варіант – щоб усі додатки завжди були видні.
Четверте – довелося мати справу із різнокольоровими іконками – які важко втиснути в один колір. Вирішив складати їх гуртом. Цікавий наслідок – таким чином усі ігри опинилися в одній папці!
Доповненням до використання кольорової організації стала можливість того, що я називаю для себе “нічною навігацією” – використання телефону у темному місці за допомогою інверсії кольору. Тоді колір додатків лише заважатиме, і єдиний надійний спосіб запустити потрібний додаток – знати “шлях” до нього. Або скористатись функцією пошуку в телефоні.
У такому режимі можна без “виїдання очей” в темряві перевірити повідомлення на телефоні, та навіть швидко щось відповісти. При цьому – супер просто перемикатись між режимами. Тобто, ваші друзі у кінотеатрі будуть вам дуже вдячні.
Для того щоб це працювало – нам потрібна додаткова можливість телефону – інверсія кольору.
Комент: майте на увазі, починаючи з iOS 10 присутня також “розумна інверсія” – система намагається не інвертувати колір для фотографій, у том числі для шпалер телефону. У моєму випадку – я користуюсь класичною функцією інверсії, тому що це дає перевагу для “нічної навігації” при використанні світлих шпалер – вони стають темними.
Налаштувати просто:
• Увімкнути швидкий доступ до функції інверсії кольору – у мене налаштовано на потрійне натискання Home Button:
• Встановити світлі шпалери (максимально близько до білого кольору)
Ще цікаві ідеї про домашні екрани iPad та iPhone читайте за тегом «homescreen». Сподобався матеріал? Поширте для друзів через кнопки соціальних мереж нижче
