Як моніторинг серця Apple Watch врятував моє життя

Почну цю історію так само, як телефону розмову зі своєю дружиною: «Я в порядку, проте»…

«Проте» почалося у вівторок вранці, після того як я відійшов від парковки в напрямку свого офісу. В мене почалася задишка. Як би глибоко я не вдихав, я відчував, що мої легені не наповнюються до кінця повітрям. Спочатку це відчуття просто здавалося дивним, нічого серйозного, просто… дивно.

Поки я виліз сходами на свій поверх, почуття погіршилося. До задишки додалося серцебиття у грудях. Дорогою до кабінету я зупинився, щоб переговорити з колегою, але сама спроба щось вимовити закінчилась тим, що я безпомічно хапав ротом повітря. Я обірвав розмову на півслові та попрямував до свого офісу. Я сів на стілець і відчув себе краще – але все ще не добре.

Саме тоді я подумав про датчик серцевого ритму на моєму Apple Watch. Я запустив додаток серцевого ритму – мені було цікаво подивитися, чи мій пульс справді прискорений, чи це лише моя уява. Годинник показав 118 ударів на хвилину. Безумовно, це була не моя уява: нормальна швидкість мого пульсу у стані спокою – 70 з копійками.

Того ранку на робочому місці я постійно перевіряв свій серцевий ритм за допомогою свого Apple Watch. Незалежно від того, наскільки довго я був в стані спокою, пульс жодного разу не опустився нижче 100 ударів на хвилину. Проте я весь час намагався переконати себе, що це скоро пройде. В мене було дуже багато роботи, купу завдань потрібно було довести до кінця, і в той день опівдні я мав виїхати в 1200-кілометрову подорож з родиною, щоб відсвяткувати випуск моєї дочки з магістерської програми. Це була поїздка, якої я з нетерпінням чекав протягом декількох місяців, і я не збирався дозволити невеличкій задишці її зіпсувати.

Сходи до неба

В обід я вирішив нічого не казати своїй дружині та вирушити у поїздку. Спускаючись сходами до кафетерію, я думав про список потрібних для подорожі речей і подумки робив помітку, щоб не забути зарядний пристрій для Apple Watch,. Задишка повернулася, але я вирішив ігнорувати її. Я поніс вгору по східцях мій обід, і знову почав задихатися. Серце калатало так сильно, що я чув цей стукіт у своїх вухах. Я почувався таким захеканим, що мусив зупинитися на сходах. У мене просто не було сил, щоб йти далі.

Я знову підняв Apple Watch і прогорнув до перевірки серцевого ритму. 138 ударів на хвилину. 140. 144. Це мій звичайний пульс під час хорошого тренування на еліптичному тренажері, а тут я просто стояв на сходах.

Зрештою, в мене була холодна об’єктивна цифра, яка дивилася на мене з годинника і, кінець-кінцем, змусила мене повірити, що відбувається щось реальне, і я не можу просто ігнорувати або відігнати це. Неохоче я пішов в офісний медпункт, усе ще тримаючи в руках салат, і розповів медсестрі про те, що сталося. (Цю історію я повторював для лікарів нескінченну кількість разів протягом наступних шести днів).

Медсестра перевірила решту життєво-важливих органів, поміряла кров’яний тиск (він виявився дуже високим), і зробила кардіограму, яку одразу ж відправила лікарю, що приїздив до нашої компанії за викликом. І хоча вона жодного разу не сказала про це прямо, я впевнений, що вона підозрювала серцевий напад. Так само вважали медпрацівники, які приїхали та забрали мене з офісу на машині швидкої допомоги, при цьому давши нітрогліцерин. Ймовірно, це був не найкращий вчинок у той день, але я намагався торгуватися з ними, щоб мені дозволити сісти за кермо і поїхати до лікарні самостійно. А коли це не вдалося, наполягав, що можу сам дійти до машини швидкої допомоги замість того, щоб мене котили на ношах.

Від ноги – до…

Кінець історії досить простий. Це виявився не серцевий напад – насправді, моє серце дуже сильне, що, ймовірно, і врятувало моє життя. Як виявилося, в мене в нозі утворилися тромби, багато тромбів. Вони дійшли кровотоком до моїх легень, де перекрили артерію, що веде до серця. Тромб осів на розвилці двох легеневих артерій, блокуючи потік крові у обох. Ця закупорка і ускладнювала роботу серця, заважаючи постачати тілу кров, достатньо насичену киснем. Саме це і викликало в мене задишку та прискорене серцебиття.

Лікарів непокоїло, що у мене не було ніяких звичайних причин для утворення згустків крові: ні свіжої травми, ні тривалої подорожі літаком, ні спадковості. Моя робота передбачає досить сидячий спосіб життя, але це в порядку речей. Дорога до роботи займає багато часу, хоча не настільки, щоб саме вона стала однією з причин тромбу.

Пізніше аналіз крові показав, що в мене є «фактор V Leiden» – генетично зумовленої ознаки, через яку в 5% людей старше 50 років розвиваються тромби. Я також дізнався, що причиною смерті дідуся став не серцевий напад, як я думав досі, а серцева емболія – тромб, який дійшов до серця. Якби я не пішов до медсестри, то розділив би його долю.

Моя кров тепер залишається терапевтичною або «не творожною», як мені подобається подумки її називати. Піклуватися про розрідження крові мені, швидше за все, доведеться до кінця життя. Це невелика ціна за те, щоб мати змогу жити у вертикальному положенні. Більше того, це – потужний стимул для мене зберігати максимально хороший стан здоров’я, і ​​в наш технологічний час є багато речей, які дозволяють із легкістю це робити.

В мене є ключові метрики, за якими я мушу спостерігати: кров’яний тиск, пульс і «пульс бугая» – кількість кисню, який є в моїй крові. Дивовижна медична команда, яка дбала про мене в лікарні, відстежувала все це за допомогою дуже дорогої техніки, яку вони привозили в мою кімнату кожні дві години. Ті ж тести я проходжу, коли відвідую лікарів, проте я хотів би тримати свої показники на піку і в час між візитами.

Ми можемо відбудувати його. У нас є технології

Я продивився усі доступні варіанти і в підсумку обрав два прилади. Перший – бездротовий монітор артеріального тиску Withings. Виглядає він як звичайна манжета, що обгортається навколо моєї руки і надувається для виміру тиску.

На відміну від звичайних моніторів, він працює через додаток iPhone і є повністю бездротовим: не потребує стетоскопа або інших кабелів. Просто натисніть кнопку на трубчастому пристрої, підключеному до манжети, і програма автоматично запускає вимірювання, контролює його та показує результати. Для забезпечення стабільних результатів ви можете вдягнути манжету і зробити три вимірювання одне за одним. Усі результати зберігаються в додатку Withings, так що ви можете побачити динаміку за великий проміжок часу. Крім того, інформацію можна використовувати у додатку Apple Health, якщо матимете таке бажання.

Інший пристрій – MocaHeart, маленький, плоский, округлий девайс розміром з жувальну гумку. Він вимірює частоту серцевих скорочень (так-так, ваш Apple Watch вже робить це), але більш вибагливо: він перевіряє рівень збагачення киснем. І знову ж таки, він відстежує показники за довгий час, так що ви можете переглядати динаміку, а також поширювати дані (за вашого бажання) у додаток Health.

Оскільки в мене була можливість порівняти ці пристрої для домашнього використання із професійним медичним обладнанням (не бажав би нікому такого досвіду), я був вражений точністю як монітора серцевого ритму Apple Watch, так і манжетою для вимірювання кров’яного тиску Withings та MocaHeart. Мати такий моментальний і легкий доступ до життєво важливої ​​інформації про стан здоров’я – вельми обнадійливо. Озброєний такою інформацією, я можу буквально на льоту коригувати речі, які впливають на моє здоров’я.

І хоча моя вага і в цілому заняття фітнесом не стали визначальними факторами для побоювання за моє здоров’я, мій досвід змусив мене стати значно більше обізнаним про речі, які впливають на моє здоров’я. Я тепер набагато ретельніше стежу за тим, щоб щодня заповнювати Activity Rings на своєму годиннику, і підтримую значно більш активний спосіб життя. Це включає в себе такі речі як вправи – і трекінг цих вправ, бігова доріжка та еліптичний тренажер, більші відстані на моїй байдарці або на велосипеді (подячному подарунку «за-те-що-не-вмер» від моєї дружини).

Я вірю!

Чи Apple Watch справді врятував моє життя? Я переконаний, що так. Він це зробив. Без нього я вважав би, що зможу знайти спосіб раціоналізувати мої симптоми. Я гадаю, що ні в якому разі не пішов би до медсестри, а вирушив би у свою 1200-кілометрову подорож у той день.

Я не знаю точно, що б випало на долю моєї дружини у такій довгій поїздці і за таких умов, далеко від дому, але мені страшно, коли я думаю про те, з чим їй, можливо, довелося б мати справу. Проте через тверезі, об’єктивні та неспростовні цифри, які мені показав мій Apple Watch, я прийняв правильне рішення. Обрав правильний шлях.

А це, як сказав би відомий американський поет Роберт Фрост, докорінно змінило справу.