Кожен, хто давно працює на Mac, з часом обростає дрібними програмами. Вони рідко потрапляють у рейтинги, зате саме їх людина ставить першими на новий комп’ютер, часом ще до пошти й месенджерів. Без них Mac працює, але щось постійно муляє: вікна перемикаються не так, іконки лежать не там, а файл на Android-телефон когось із рідних доводиться пересилати через месенджер.
В iLand так само. У рядку меню майже в кожного з колег є кілька таких іконок. Частина з них це робочі інструменти, без яких ми свого дня не уявляємо, але вам чи нашим рідним вони ні до чого, тож про них тут не буде. Решта стоїть просто тому, що з ними на Mac зручніше, і саме ними я хочу поділитися.
Навесні, у статті про атаки ClickFix, ми пообіцяли, що сайт не стане суто безпековим і огляди корисного софту тут ще будуть. Відтоді про безпеку ми писали ще не раз, тож обіцянку час виконувати.
Усі сім програм легкі. Вони живуть у рядку меню або відкриваються на кілька секунд, коли потрібні, роблять одну-дві речі й не змушують перебудовувати звички. Шість із семи мають повноцінну безкоштовну версію, у чотирьох відкритий код. Про безпеку я все ж не мовчатиму: біля кожної програми є кілька слів про те, звідки її завантажувати і які дозволи вона попросить.

LaunchOS
Почну з того, що зникло. У macOS 26 Tahoe Apple прибрала Launchpad і замість повноекранної сітки з іконками запропонувала перегляд застосунків у Spotlight. У macOS 27 Golden Gate Launchpad так і не повернувся. Про інші зміни Tahoe в щоденній роботі ми розповідали окремо, а ця мені досі здається найменш вдалою: пошук зручний, коли пам’ятаєш назву програми, а розкладені власноруч папки допомагали, коли не пам’ятаєш.
LaunchOS від студії Remix Design відтворює Launchpad майже один в один: сітка на весь екран, папки, сторінки, перетягування іконок і оформлення в стилі Liquid Glass. Під час першого запуску програма може імпортувати розкладку, що залишилася від системного Launchpad, тож папки не доведеться збирати заново. Потрібна macOS 26 або новіша, інтерфейс є українською.
Базова версія безкоштовна. Pro можна випробувати сім днів, а далі купити безстрокову ліцензію на один, два або п’ять Mac. Повна ціна для одного Mac становить $11,99, хоча зараз на сайті діє осіння знижка. У Pro з’являються запуск клавішею F4 і з активних кутів, власний розмір сітки та приховування застосунків, якими не користуєтеся.
У Mac App Store LaunchOS немає. Розробники пояснюють це правилами Apple, які зазвичай не пропускають копії системних застосунків, навіть якщо оригіналу в системі вже немає. Завантажувати LaunchOS варто лише з launchosapp.com або через Homebrew. Програм із назвами на кшталт «Launchpad для Tahoe» зараз розплодилося чимало, і чим ризикує людина, яка бере перше посилання з пошуку, ми розбирали у статті «Жодного безпечного застосунку».

AltTab
Друга звичка, з якою Mac сперечається, стосується перемикання вікон. Command-Tab у macOS перемикає програми. Якщо в Safari відкрито три вікна, а в Word два документи, до потрібного доведеться добиратися через Command-` або Mission Control. Особливо незвично це тим, хто перейшов з Windows.
AltTab повертає перемикання по окремих вікнах. Тримаєте клавішу, бачите мініатюри всіх відкритих вікон, разом зі згорнутими, прихованими й тими, що на інших робочих столах, і вибране вікно одразу показується на весь розмір. Програма безкоштовна, з відкритим кодом, розвивається з 2018 року і працює на macOS 12 і новіших, як на Apple Silicon, так і на Intel. Платна версія Pro додає пошук вікон за назвою, інші стилі відображення та додаткові поєднання клавіш, її можна випробувати 14 днів.
AltTab попросить два дозволи. «Доступність» потрібна, щоб читати назви вікон і перемикати між ними фокус. «Запис екрана» звучить насторожливо, але без нього macOS не дає жодній програмі показувати мініатюри вмісту вікон. Якщо цей дозвіл не давати, AltTab працюватиме з іконками замість мініатюр. Завантажувати програму слід з alt-tab.app або через Homebrew, в App Store її немає.

OnlySwitch
Рядок меню на MacBook із «чубчиком» і так тісний, а кожна нова утиліта хоче туди свою іконку. OnlySwitch збирає під одну іконку десятки перемикачів, на які інакше довелося б ходити в різні розділи системних параметрів або в Термінал. Темна тема, приховування іконок на робочому столі перед демонстрацією екрана на дзвінку, режим, у якому Mac не засинає під час довгого завантаження, показ прихованих файлів, очищення кошика, підключення AirPods, затемнення рядка меню, щоб не було видно «чубчика». Список перемикачів можна налаштувати й залишити тільки потрібні.
Програма безкоштовна, з відкритим кодом, її пише розробник Джек Ландрін. Останніми версіями OnlySwitch помітно розрісся: з’явилися монітор системи, віджети й необов’язковий ШІ-агент, що перетворює текстові запити на AppleScript. Мені все це не потрібно, тому в моєму списку лишилося з десяток перемикачів.
Поширюється OnlySwitch через GitHub і Homebrew. Частина перемикачів просить окремі дозволи, і давати їх варто лише під ті функції, якими справді користуєтеся. ШІ-агента, який сам пише й запускає скрипти, я б на робочому Mac не вмикав.

Paste
Історія буфера обміну тепер є і в самій macOS. У Tahoe досить відкрити Spotlight (Command-пробіл) і натиснути Command-4, щоб побачити нещодавно скопійовані текст, посилання, зображення й файли. За замовчуванням функцію вимкнено, вмикається вона в налаштуваннях Spotlight, і починаючи з macOS 26.1 можна вибрати, скільки зберігати історію: 30 хвилин, 8 годин або 7 днів. Щоб знайти посилання, скопійоване перед обідом, цього вистачає.
Paste вміє більше. Історія зберігається стільки, скільки ви налаштуєте, у ній працює пошук, зокрема за текстом на зображеннях, а потрібні фрагменти можна закріпити на окремих дошках. Для мене головне, що Paste синхронізує історію через iCloud з iPhone та iPad, тоді як Spotlight тримає її лише на одному Mac. Це єдина платна програма в цьому огляді: Paste продається в App Store за підпискою на Mac, iPhone та iPad, ціну краще дивитися в українському магазині. Безкоштовну історію буфера дають Raycast і Maccy, у Maccy ще й відкритий код.
На початку червня Paste отримав вбудований локальний MCP-сервер, через який Claude, Codex, Cursor та інші ШІ-інструменти можуть шукати у вашій історії буфера. Підключення кожного інструмента ви підтверджуєте самі й можете скасувати. Перед тим як вмикати цю функцію, варто згадати, що потрапляє в буфер за звичайний робочий день, і вирішити, чи хочете ви передавати це хмарному ШІ. Що відбувається з даними в таких розмовах, ми писали у статті «Ваш ШІ-асистент не вміє зберігати секрети».
Щоб вставляти фрагменти просто в активне вікно, Paste потребує дозволу «Доступність». Одразу після встановлення я раджу відкрити в налаштуваннях Paste розділ Privacy. Там є список застосунків, скопійоване з яких програма не зберігає, і перемикачі, що відкидають паролі та тимчасові дані, коли Paste може їх розпізнати. Розробники попереджають, що деякі розширення менеджерів паролів для браузера копіюють паролі так, що Paste їх не помічає. У такому разі краще копіювати паролі з настільного застосунку менеджера паролів або додати браузер до списку винятків.

LocalSend
AirDrop добре працює, поки всі пристрої в кімнаті від Apple. Щойно треба передати фото на Android-смартфон, документ на ноутбук із Windows чи файл колезі з Linux, починаються пересилання самому собі в месенджері й завантаження в хмару.
LocalSend передає файли й текст між пристроями в одній локальній мережі, інтернет і сторонні сервери для цього не потрібні. Програма є для macOS, Windows, Linux, Android та iOS, вона безкоштовна і має відкритий код, а сайт і застосунок перекладено українською. Дані передаються через HTTPS, і кожен пристрій генерує власний сертифікат.
На Mac LocalSend краще встановлювати з App Store: у версії з сайту немає автоматичного оновлення. Під час першого запуску macOS попросить дозвіл на доступ до локальної мережі, без нього пристрої одне одного не побачать. Ще одна практична деталь: у гостьових мережах Wi-Fi часто ввімкнена ізоляція клієнтів, яка забороняє пристроям спілкуватися між собою, і там LocalSend не працюватиме.

WhatCable
У шухляді будь-якого офісу лежить десяток однакових на вигляд кабелів USB-C. Одні підтримують швидку зарядку й передачу даних на десятки гігабіт за секунду, інші заряджають повільно і передають дані на швидкості USB 2.0. Зовні їх не розрізнити, а маркування є далеко не на всіх.
WhatCable написав британський розробник Даррил Морлі, перша версія вийшла на початку травня. Програма безкоштовна, має відкритий код і працює з рядка меню. Під’єднуєте кабель безпосередньо до Mac, і вона показує, з якою швидкістю він передає дані, яку потужність витримує і хто його виробник. Якщо ноутбук заряджається повільніше, ніж міг би, WhatCable звичайними словами пояснює причину, наприклад, що потужність обмежує саме кабель. Платна версія Pro порівнює можливості Mac, кабелю, дока, зарядки й пристрою і показує, яка ланка обмежує решту.
Дані програма бере в контролера порту USB-C, який домовляється із зарядкою за протоколом USB Power Delivery і зчитує інформацію з чипа e-marker у кабелях, де він є. Intel-маки таких даних не віддають, тому WhatCable працює лише на Apple Silicon з macOS 14 або новішою. У Mac App Store програми немає свідомо: пісочниця App Store не дозволяє читати ці низькорівневі дані. Завантажувати її варто з whatcable.uk або GitHub, вона підписана сертифікатом розробника і пройшла нотаризацію Apple.

KeyboardCleanTool
Найменша програма в цьому огляді, і водночас моя найцінніша знахідка за останній час. Apple радить чистити ноутбук вимкненим і від’єднаним від живлення, але сучасний MacBook вмикається, щойно відкриваєш кришку, підключаєш зарядку або натискаєш клавішу. Тож протирати клавіатуру зазвичай доводиться на ввімкненому комп’ютері, де кожен дотик серветки друкує символи й запускає комбінації клавіш. Через це прибирання щоразу хотілося відкласти. Відколи на Mac з’явилася KeyboardCleanTool, причин відкладати не лишилося, і ноутбуки в нас помітно чистіші.
Програма блокує введення з клавіатури, а на моделях із Touch Bar ще й з неї. У вікні одна велика кнопка: натиснули її, почистили клавіші, натиснули ще раз курсором. KeyboardCleanTool безкоштовна, її автор Андреас Хегенберг, розробник BetterTouchTool. 2011 року Apple не пустила її до Mac App Store, вирішивши, що користі від програми немає. Для роботи потрібен дозвіл «Доступність», завантажувати KeyboardCleanTool слід із сайту folivora.ai.
Наостанок
Мені подобаються такі програми тим, що кожна прибирає одну дрібну незручність і її легко спробувати. Якщо утиліта не прижилася, її видаляють за хвилину, і в роботі нічого не ламається. Якщо розробник її покине, зникне одна зручність, а звичний робочий процес залишиться. З великими пакетами, що обіцяють закрити все одразу, так виходить рідко.
Більшість цих програм тримається на ентузіазмі одного-двох людей. Якщо якась із них стала частиною вашого дня, Pro-версія чи невеликий донат допоможуть їй жити далі.
І ще одне, вже за звичкою. Майже кожна з цих утиліт отримує доступ до клавіатури, вікон чи екрана, а записи про дозволи часто залишаються в системі навіть після видалення програми. Раз на кілька місяців варто відкрити в системних параметрах розділ конфіденційності та безпеки, переглянути списки «Доступність» і «Запис екрана» та прибрати звідти все, чим ви вже не користуєтеся.