Вступ: час подивитись з гори
Щороку перед літньою WWDC Apple запускає інформаційний розігрів — чутки, прогнози, «зливи», обіцянки проривів. Але цього разу — щось змінилось. Жодних переконливих анонсів, жодного хайпу навколо Siri, яка от-от отримає другу молодість завдяки «Apple Intelligence». Навіть найвідданіші фанати почали визнавати очевидне: програмне забезпечення для комп’ютерів Mac давно не демонструє прориву. Навпаки — ми спостерігаємо повільну, але вперту деградацію.
Ця стаття — перша з двох. Ми свідомо ділимо тему на дві частини: зараз говоритимемо про програмне забезпечення комп’ютерів Mac, а в наступній частині — про залізо. І одразу попередимо: не засмучуйтесь. Так, ця частина — критична. Але саме на фоні того, як сильно змінилось програмне обличчя macOS, ще яскравіше видно, наскільки потужним і вдалим стало сучасне залізо.
Особисто я працюю з Mac’ами ще з тих часів, коли в шоурумах стояли перші моделі на Intel. За ці майже 20 років довелось бачити все: і апаратні фейли, коли відеочіпи відвалювались ледь не в кожному поколінні, і стрімкий ріст стабільності в macOS, який тривав до приблизно 10.10 Yosemite. Тоді система вдосконалювалась щороку: працювала швидко, логічно, стабільно.
Але після Yosemite почалось те, що зараз дедалі частіше обговорюють навіть фанати Apple: багів більше, фічі часто виглядають як маркетинговий хід, а справжніх покращень — обмаль. Ця частина буде саме про це. Ми коротко згадаємо стабільні версії, а потім зосередимось на останніх релізах: проблемах, суперечливих рішеннях та функціях, які, м’яко кажучи, викликають питання.
19 років досвіду: з чого все починалося
Я почав працювати з технікою Apple ще у 2006 році — саме в момент, коли компанія перейшла з PowerPC на процесори Intel. Це був час великих змін і перезапуску платформи. В той період влаштувався продавцем-консультантом у магазині техніки Apple у своєму місті — і дуже добре памʼятаю враження, які справляли тодішні Mac.
Mac OS X виглядала і працювала зовсім інакше, ніж Windows XP, а згодом і Vista, які тоді домінували на ПК. У Windows панували антивіруси, постійні «гальма», конфлікти драйверів і неочікувані «сині екрани смерті». Натомість macOS не потребувала антивірусу взагалі, запускала всі встановлені програми одночасно — і все просто працювало. Це створювало справжній вау-ефект.
Для багатьох користувачів, і особливо для мене як консультанта, це була епоха, коли техніка Apple справді «продавала себе сама». Протягом наступного десятиліття macOS (тоді ще Mac OS X) стабільно дарувала позитивні враження. Кожне оновлення щось удосконалювало: систему ставало приємніше, швидше і безпечніше використовувати щодня. Здавалося, що кожен рік — крок уперед.
Коли MacOS почала втрачати форму?
Для зручності в цій статті ми умовно розділимо розвиток macOS на два періоди: від Leopard (10.5) до Yosemite (10.10) — як етап стабільного зростання, а далі — як перехід до все менш вивірених рішень і наростаючих проблем. Але це, звісно, спрощення. На практиці не було моменту, коли щось «раптово зламалося». Навпаки — це був поступовий, місцями ледь помітний спуск з пагорба.
Починаючи з OS X Leopard у 2007 році, система впевнено розвивалась — змінювалася візуально, ставала зручнішою, отримувала нові можливості. Деякі речі впроваджувались революційно вдало, інші — дискусійно. Але загальне враження від системи залишалося стабільно позитивним.
Leopard, Snow Leopard і період стабільності
OS X Leopard (2007)
Велике оновлення, яке принесло Time Machine, Spaces, оновлений Finder і підтримку 64-бітової архітектури. Це була дійсно відчутна еволюція. Система виглядала сучасно, швидко працювала на нових Intel-маках і підтримувала PowerPC — Apple ще не зрадила старших машин.
OS X Snow Leopard (2009)
Це легенда. Мінімум візуальних змін, максимум під капотом: оптимізація, стабільність, швидкість. Система летіла навіть на старих MacBook 2006–2008 років. Для багатьох це був зразок того, якою має бути операційна система — нічого зайвого, все працює.
OS X Lion (2011)
Перші сигнали змін, які не всім сподобалися. Початок уніфікації з iOS: Launchpad, повноекранний режим, жести. Випиляли Rosetta — програми для PowerPC більше не запускались, що боляче вдарило по частині користувачів. Але система залишалась загалом стабільною.
Саме в Lion зник Front Row — той самий «режим кінотеатру», який запускався через Apple Remote. Його прибрали без гідної заміни — і це вже тоді викликало запитання, куди рухається macOS.
OS X Mountain Lion (2012)
Спроба виправити помилки Lion і додати ще більше «айпадності»: Центр сповіщень, Messages замість iChat, інтеграція з iCloud. Система залишалась стабільною, хоча вже починала ставати важчою для старих машин. Але загалом — це був логічний розвиток попередньої версії.
OS X Mavericks (2013)
Перший безкоштовний macOS, і перший, де Apple акцентувала на енергоефективності та продуктивності. Нові функції як Finder Tabs або Compressed Memory дійсно були корисними. Враження залишались дуже позитивними — система працювала чітко і без зайвого пафосу.
OS X Yosemite (2014)
Тут почалося велике оновлення дизайну — з плоскими іконками в стилі iOS 7. Уперше з’явилися Handoff, Continuity, iCloud Drive. Але й з’явилися перші масові скарги на баги, глюки Wi-Fi, проблеми зі стабільністю. Це була свіжа, смілива версія, але вже не така бездоганна, як попередні.
В Yosemite ще залишалась душа «старої доброї OS X», але вже з’явились перші ознаки проблем, які пізніше стануть системними.
Протягом цього періоду — з 2007 по 2014 рік — macOS залишалась прикладом стабільності, передбачуваності та справжнього прогресу. Стара техніка отримувала оновлення по 5–7 років, а деякі моделі (як MacBook Pro 2008) витягували офіційну підтримку аж до Yosemite. Кожна наступна версія ОС не лише додавала нове, а й виправляла слабкі місця попередньої. Наприклад, Mountain Lion прибрав сируваті рішення Lion, а Mavericks зробив ставку на оптимізацію памʼяті та енергоефективність — і справді помітно подовжив автономність.
Ще важливіше — багато нових функцій були не просто “новими”, а унікальними та справді корисними. Time Machine, Exposé, Mission Control, жести на трекпаді, AirDrop, Handoff — усе це зʼявилось саме тут, і на той момент жодна інша ОС не могла похвалитися такою зручністю та цілісністю. Це був час, коли macOS не гналася за модою, а створювала її.
Від El Capitan до Ventura: втрачена стабільність
macOS 10.11 El Capitan (2015)
На перший погляд — це лише вдосконалення Yosemite. Але вже тоді з’являється перше відчуття, що нові фішки вторинні, а значна частина апдейтів — косметика. Виправлено чимало помилок попередньої версії, проте на фоні очікувань виглядало як латання, а не розвиток.
macOS 10.12 Sierra (2016)
Siri на Mac! І водночас — одне з перших помітних розчарувань. Асистент на комп’ютері працював повільно, штучно та рідко приносив користь. Також зʼявилась інтеграція iCloud Desktop & Documents, яка у багатьох викликала хаос у файлах. Вже тут виникає відчуття, що деякі функції додаються заради прес-релізу.
macOS 10.13 High Sierra (2017)
Переходи на нові технології — APFS, HEVC, Metal 2 — обіцяли прорив, але реальні вигоди отримали лише найновіші моделі. Користувачі старих Mac відчули лише гальма. Оновлення системи безпеки іноді зупиняли роботу цілих офісів через конфлікти з софтом. Це перша версія, де зростає обережність: “а чи варто взагалі оновлюватися?”
macOS 10.14 Mojave (2018)
Темна тема — красиво. Але стабільність уже не на тому рівні. App Store переробили з фокусом на “натисни — купи”, Spotlight почав давати дивні результати, а деякі користувачі стикнулися з проблемами пробудження Mac зі сну. Починається масовий хейт системної “оптимізації” фонового обміну файлами та зростаючої кількості фонових процесів.
macOS 10.15 Catalina (2019)
Катастрофа. Відмова від 32-бітного ПЗ змусила прощатись з десятками корисних програм. iTunes розірвали на шматки, замінивши на сируваті окремі додатки. Нестабільність, краші, зависання — усе це стало нормою на перших місяцях. У корпоративному середовищі Catalina часто просто забороняли до встановлення.
macOS 11 Big Sur (2020)
Великий редизайн, підгонка інтерфейсу під iOS — красиво, але непродумано. Все почало здаватися сповільненим, з анімаціями, які забирають дорогоцінні мілісекунди. Система виглядала як вітрина, але працювала не як робочий інструмент. Зміни в безпеці ще більше ускладнили життя адміністраторам та сервісникам.
macOS 12 Monterey (2021)
Universal Control виглядав вражаюче на презентації, але більшість користувачів або ніколи не скористалися ним, або спробували раз і забули. Дрібні фічі — наче “лапша на стіну”: щось залишиться, решта впаде. Деякі оновлення ламали MDM-системи й програми, які раніше роками працювали без проблем.
macOS 13 Ventura (2022)
Stage Manager — один з найяскравіших прикладів “маркетингової фічі”: виглядає ефектно, але не дає реальної переваги. Система стала більш агресивною до старого заліза — навіть “відносно нові” Mac втратили підтримку. Все частіше лунає фраза “колись macOS була простішою та надійнішою”.
Чи ми вже на дні?
Період від El Capitan до Ventura — це ніби шлях із вершини. Не обрив, не крах, а поступове, майже непомітне на перший погляд сповзання вниз. Якість залишалась “загалом нормальною”, але ті моменти справжнього захоплення, які дарували Leopard чи Snow Leopard, ставали все рідкіснішими.
Замість проривів — косметичні зміни. Замість стабільності — нові фічі, які в кращому випадку не потрібні, а в гіршому — викликають проблеми. Навіть на порівняно новому залізі нові версії macOS починали працювати повільніше. З’являлось відчуття, що система живе своїм життям і все менше враховує потреби користувача.
Ключовим моментом стала Catalina. Саме з неї почалась “новітня епоха обережності”, коли системні оновлення викликали страх, а не радість. Окрім зникнення 32-бітного ПЗ, тоді ж вибухнули масові скарги на проблеми з APFS — новою файловою системою. Деякі оновлення пошкоджували структуру даних, і користувачі втрачали все, включно з бекапами. У сервісах почастішали випадки, коли Mac доводилось повністю затирати, бо система більше не могла завантажитись.
Реальність така, що вже на macOS Catalina або пізнішій я би не ризикнув повторити трюк з одночасним запуском усіх встановлених на Mac програм: у кращому випадку довелося б чекати вічність, а більш ймовірно — побачив би райдужне колесо смерті.
Це вже був не шлях уперед, а шлях у бік — або й трохи назад.
Sonoma та Sequoia: маркетинг замість стабільності
Останні дві версії macOS — це вже не просто еволюція з мінімальними покращеннями, а приклади того, як програмна платформа може обростати «новими» функціями, які насправді більше заважають, ніж допомагають. За гучними словами та гарними презентаціями все частіше ховаються нестабільність, сирі рішення та непередбачувані баги.
macOS Sonoma не запам’яталась нічим проривним, але точно увійшла в історію через масовий баг, коли macOS 14.4 просто не дозволяла оновитись значній кількості комп’ютерів. У корпоративному середовищі це створювало серйозні проблеми: машини «відвалювались» від MDM-систем, робота з VPN або email могла бути повністю заблокована. Apple не поспішала з визнанням проблеми — відповідь з’явилась лише через кілька днів, а нормальний патч ще пізніше. Після стількох років очікувати такого від «топового» десктопного ПЗ — м’яко кажучи, прикро.
Окремо хочеться згадати функції, які споживають ресурси, але майже нікому не потрібні. Наприклад, живі віджети на робочому столі — красиві, але навряд чи хтось регулярно користується ними в роботі. Усі звикли до швидкого Spotlight чи просто відкриття сайту/програми — витрачати оперативку на анімовану погоду біля іконок може лише маркетолог, якому треба щось написати в реліз-нотах.
У macOS Sequoia компанія зробила ставку на Apple Intelligence — власне бачення AI. Але у перших релізах функціональність виявилась або обмеженою, або просто недоступною. Тим часом користувачі вже давно користуються ChatGPT, Gemini або Copilot у браузері — швидше, стабільніше, без потреби оновлювати всю систему чи купувати новіший Mac.
Ще одна «інновація» — функція дзеркалення iPhone на Mac. Ідея, здавалося б, зручна: керувати телефоном прямо з ноутбука. Але на практиці все не так гладко. Функція працює не завжди, з підключенням часто виникають проблеми. До того ж, чимало критичних застосунків, як-от банківські програми чи Дія, все одно вимагають Face ID або Touch ID — і тут віртуальне дзеркало безсиле. Палець на сенсорі ноутбука не замінить фізичну взаємодію з телефоном, а отже, доводиться все одно вставати, шукати смартфон, розблоковувати і робити все вручну. Як на мене, це радше демонстрація можливостей, а не повноцінний робочий інструмент.
Усе це створює відчуття, що нові версії macOS розробляються більше для слайдів на WWDC, ніж для зручності щоденної роботи. Функції заради функцій, нестабільність, і нові ресурсоємні «фішки», які майже не несуть користі — саме це все частіше асоціюється з сучасним macOS.
Висновки: при Стіві такого б не сталося (але й при ньому був MobileMe)
Так, усе описане звучить як суворий вирок — і частково це справедливо. Але давайте подивимось ширше.
macOS, попри всі недоліки останніх років, усе ще залишається однією з найзручніших і найстабільніших систем для щоденної роботи. Багато користувачів щойно знайомляться з екосистемою Apple і не мають цього досвіду “до і після”, щоб побачити зміну. Вони бачать красивий інтерфейс, плавну інтеграцію з iPhone, і їм комфортно. І це теж частина правди.
А ще правда в тому, що навіть за Стіва Джобса не все було ідеально. Якщо ви не чули про MobileMe, то коротко: це був хмарний сервіс, який працював настільки погано, що Стів вилаяв команду просто на сцені після фіаско запуску. У той період і синхронізація контактів ламалась, і пошта зникала. Але це не завадило Apple йти далі та перетворити провальну ідею в те, що ми сьогодні знаємо як iCloud.
Можливо, й сьогоднішні сирі функції на кшталт «перегляду телефону на Mac» чи недопрацьованого інтегрованого AI — це просто черговий етап. Пройде трохи часу, й частина з них або зникне, або переродиться у щось справді зручне.
Просто зараз ми схожі на людей, які сидять у новому спорткарі — і нарікають, що сенсорне меню 4-х зонного клімат-контролю не інтуїтивне , або в налаштуваннях зникла звична кнопка. Це не применшує нашого розчарування — але не варто забувати, в якій саме машині ми сидимо, ми все ще в крутому суперкарі!
Якщо порівняти з Windows 11, де все зав’язано на Microsoft Edge, віджети з рекламою, обов’язкові Microsoft-акаунти, а вікна іноді відмовляються рухатися без причини. До того додаємо те що система декілька разів на день може дорікнути що в тебе нема х-box який треба підключити до цого ком’ютера, щоб покращити твій користувацький досвід. macOS усе ще виглядає як операційна система для людей, а не для маркетологів і отримання додаткових прибутків з продажу реклами.
Деякі скажуть що є Лінукс. Linux — це потужний та гнучкий конструктор, де кожен може налаштувати систему під свої потреби. В мене Linux працює як частина 3D-принтера, і він ідеально виконує свою функцію. Але якщо поставити Linux на ноутбук дружині, їй буде складно користуватися ним без моєї допомоги. Він вимагає людини, яка зможе управляти цим «конструктором». macOS, навпаки, просто працює, комп’ютер можна передати стареньким родичам і не переживати що вони своїми діями зламають систему. Це ключова відмінність між ними.
Ми просто хочемо, щоб наш спорткар знову керувався інтуїтивно, як раніше.
У другій частині я покажу, чому нові Mac — це справжня технічна революція. І чому саме вони, попри всі проблеми macOS, тримають користувачів у цій екосистемі.
