Айфони та Android-пристрої таки різняться між собою. Перш за все тим, що з Android ви отримуєте вибір, для iPhone, натомість, розроблена одна платформа.
Якщо ви чули про операційну систему Android, то швидше за все, чули про її версії. Фрагментація, або політика відкритого коду є і силою і водночас слабкістю екосистеми Android.
Випущено тисячі моделей девайсів по всьому світу з цією операційною системою. Samsung, LG, HTC і навіть Amazon роблять смартфони і планшети, які працюють на одній із версій Android.
Різноманіття пристроїв у своїй інфографіці яскраво показала компанія OpenSignal, що веде бази даних по бездротовому зв’язку.
Погляньте на інфографіку, кожна плитка у ній відповідає за окрему модель смартфону. Картинка демонструє, що є багатенно пристроїв, різних форм і розмірів (в OpenSignal нарахували близько 24 тисяч моделей, і це лише за 2015 рік), які працюють на Android. Та це означає, що Android дійсно фрагментована. Пристрої працюють по-різному і мають різну специфіку програмного забезпечення.
Розробка програм чи версії ОС для усього діапазону Android девайсів може бути надзвичайно складною і тривалою. Особливо проблематично з критичними виправленнями пов’язані із безпекою, їх потрібно розгорнути на усю платформу.
У той самий час у Apple підтримується одночасно до 10 варіацій смартфонів і трохи більше планшетів. Це враховуючи варіанти із різним сховищем. Тому, вочевидь, система може бути оптимізованою під декілька десятків пристроїв, і те саме неможливо для 24 тисяч моделей.
І це не означає, що Android поганий. Просто будь-яка оптимізація ОС чи закриття якихось багів має однаково успішно відбутися на 24 тисячах варіацій «заліза». Наскільки легко (і чи взагалі можливо) це зробити?
Така-от математика)
